Екс-капітан «Арсеналу» Сергій Вакуленко прийшов до нас в гості та розповів багато цікавого в прямому ефірі нашого Instagram-каналу.
Про Вірменію
У Вірменії епідемія йде на спад, скоро відновиться чемпіонат країни. Під час карантину ми проводили індивідуальні тренування: спочатку в Zoom разом з нашим тренером з фізпідготовки, друге тренування включало в себе бігову роботу в парку.
Виклик до збірної Вірменії? По-перше, я провів всього один матч за «Арарат-Вірменію», не думаю, що про мене взагалі тут знають. По-друге, я заграний за молодіжну збірну України, та й взагалі не розглядаю такий варіант - який з мене вірменин?
Мета у «Арарату» - перемога в чемпіонаті і вихід в груповий етап єврокубка. Це дуже круто, коли твоя команда бореться за високі місця. В єврокубках можна показати себе, зробити крок вперед, потрапити в топ-чемпіонат. Згадайте «Аякс», вони видали відмінний сезон, досягли як команда багато чого, а потім отримали хороші пропозиції.
Про Академію «Арсенал»
Чув, що в «Арсеналі» зараз йде перебудова - клуб став Академією. Я підписаний на Інстаграм «Арсеналу», стежу за новинами, дивлюся, як діти виступають в ДЮФЛ. Стежу за вашими кібер-турнірами зараз, хоча сам не граю. Шкода, що у клубу тепер немає професійної команди.
Про колектив в «Арсеналі»
У нас був класний колектив в «Арсеналі». Ігор Леонов - відмінний тренер, дуже веселий. Він виконував якісно свою роботу і не дивлячись ні на що, ми працювали спокійно. У нас не було тиску. Всі були об'єднані однією метою - не вилетіти. Іванович зібрав таку команду, в якій кожному було що доводити. Хтось не зумів проявити себе раніше, комусь не дали шанс, хтось після травми. Тому ми намагалися. У нас були всі шанси, щоб зберегти прописку в УПЛ. Цей колектив був одним з кращих в моїй кар'єрі. Не було «піхача», все було по-доброму, у нас були прекрасні, практично родинні стосунки.
Ми продовжуємо спілкуватися з хлопцями. Я часто телефоную Авагімяну, спілкуємось з Кадимяном, з Сагуткіним. З Підківкою, Дубінчаком та Козаком ми були в «Карпатах». Спілкуємося з усіма потроху, залишилися добрі стосунки. Ігорю Леонову дзвонив на Новий рік, вітали один одного.
Про партнерів
Хто був самим жартівливим в «Арсеналі»? Авагімян і Янаков постійно жартували один над одним. Досвідчені футболісти теж були з гумором - Саша Ковпак міг пожартувати. Там була прекрасна атмосфера. Хто був головним ловеласом? Я сім'янин, складно про це говорити, адже я особливо не ходив на вечірки. У нас взагалі сімейна команда була. Хіба що знову-таки Янаков і Авагімян.
Про вильоті з УПЛ
Переламний момент минулого сезону? Пенальті в наші ворота в матчі з «Чорноморцем» за рахунку 3:2 на нашу користь. М'яч потрапив у плече Домбровському, причому він був за межами штрафного майданчика. Тоді стався психологічний надлом і ми в кінці не змогли здобути результат.
Це був мій найкращий сезон в кар'єрі - центральний захисник забиває 9 голів в 12-ти матчах. Що може бути ще краще? Відверто, «моїх» пропущених голів практично не було. Це був не тільки мій найкращий сезон, але і найкращий період у житті. Чому не поїхав до Європи? Багато агентів зверталися, але не було конкретних варіантів.
Про «Карпатах»
Я попрацював з Чижевським і Санжаром - це плюс для мене. При них я додав і грав стабільно. Так, не вдалося забивати так, як в «Арсеналі», не було перемог, але були причини на це. В першу чергу - оновлення команди та зміна тренерів. Потім настали фінансові проблеми. З футболістів я теж не знімаю відповідальності за те, що «Карпати» зараз внизу. Хоча все одно вважаю, що якби ми зіграли півроку - був би результат.
Я хотів би залишатися в «Карпатах» і грати далі у Львові. Мені довіряв Роман Санжар, ми здружилися з хлопцями. Залишився осад через те, що сиділи без грошей. Коли у тебе сім'я, це дуже важко. Я професіонал, віддавався на всі сто відсотків, але коли ти не отримуєш те, що належить тобі за контрактом, та ще й клуб обманює тебе...
Побажання вихованцям Академії «Арсенал»
Бажаю молодим пацанам ставити собі мету - граєш ти в складі чи ні. Потрібно багато працювати, слухати старших, підказки тренера. Не потрібно ображатися, потрібно прислухатися. Я теж в своїй кар'єрі отримував проблеми за свій язик, але потім розумів, що краще цим нікому не зробиш. Той же Малиновський або Іванесеня - чудові приклади для наслідування. Хлопці своєю працею пробилися на високий рівень. Є і зворотний приклад - у нас був в «Шахтарі» Луканюк, зірка футболу на дитячому рівні. Але в підсумку не зміг нікуди пробитися. У всіх є шанс, лише треба його використати.
Символічна збірна партнерів Сергія Вакуленка
Рустам Худжамов - Сергій Болбат, Сергій Яворський, Тім Халл, Владислав Дубінчак - Дмитро Мишньов, Єгор Назарин - В'ячеслав Чурко, Руслан Малиновський, Віталій Балашов - Руслан Фомін.